Медиа-центр

01 Апрель 2009
Все началось с «Веселых яиц»

Будь-який жарт - за ваші гроші
Тенденція вже простежується: політики дедалі частіше використовують гумор для зміцнення свого іміджу. Прогнозують, що напередодні виборів ЗМІ переповняться новою порцією веселощів: країні потрібні нові форми пропаганди, оскільки те, що відбувається в Україні, вже неможливо нормально сприймати.

Усе почалося з «Веселих яєць»
До Помаранчевої революції в жодній газеті не могла з'явитися карикатура на Кучму. Це було негласне табу. Ще на початку 2004-го анекдоти про українських політиків були екзотикою, нині ж за всіма жартами й не встежиш. Уперше гумор на повну потужність почали використовувати у президентській кампанії 2004 року - в Інтернеті. Особливо популярними були мультфільми «Веселі яйця» - назву проекту підказав відомий «яєчний» інцидент з Віктором Януковичем. Від «Веселих яєць», мабуть, і слід відлічувати «нову гумористичну епоху» в нашій політиці.

«Уже під час виборів 2006 року гумору приділялася значна увага, - підтверджує спостереження Юрій Бутусов, головний редактор Інтернет-сайту "Цензор.нет", на якому друкують анекдоти на тему політичного життя країни в онлайн-режимі. - Рівень довіри до політиків, інститутів влади стрімко падає, тому фольклору в передвиборних кампаніях буде достатньо. Про те, що політичні анекдоти стають дедалі популярнішими, свідчить і нещодавній скандал з Юрієм Луценком у Німеччині: до нас на сайт упродовж п'яти днів надіслали понад 80 анекдотів! Жарти, до речі, пропонують не лише любителі, а й професіонали. Сьогодні існує кілька Інтернет-сайтів від певних політичних сил, які цілеспрямовано займаються створенням анекдотів. У штабах партій є спеціальні групи креативників, що складають анекдоти про політичних опонентів».

Чорний піар у новинах
Прогнозують, що в українському розділі всесвітньої павутини напередодні виборів можуть з'явитися нові гумористичні сайти. «Створення такого сайту - справа не дорога, але може слугувати ефективним інструментом у боротьбі з конкурентами, - пояснює Юрій Бутусов. - Сайт можна створити за $500, для роботи на ньому достатньо однієї-двох осіб. Максимальний бюджет такого проекту- $3-4 тис.».

А ось чекати якихось нових гумористичних програм на ТБ перед виборами не варто. «Гумористичні шоу - настільки витратна стаття, що кошти в них ніхто не захоче вкладати. До того ж, одна-дві програми нічого не вирішать, а телеефір девальвувався, - пояснює відомий дотепник Дмитро Чекалкін, натхненник та ідеолог проекту "Веселі яйця". - Грошей на каналах немає, так само, як і креативу. Як-то кажуть - так кравець крає, як йому матерії стає».

«Натомість для дискредитації супротивника значним попитом користуються блоки новин. Іронічні коментарі у прайм-тайм - це і є "інтелігентний" чорний піар. Така основна тенденція українського ТБ: уся політична реклама "пішла" в новини, - зазначає Юрій Бутусов. - До речі, в українській практиці дотепність поки що не має чіткого місця в по-літтехнологіях. Гумор використовують ще не усвідомлено, і тому він не може розвиватися належним чином».

За жарти - $200 тис. на місяць
Скільки можна заробити на жартах? Опитані «Главредом» гумористи називають, зокрема, і суму в $200 тис. на місяць - це щоденна робота великої команди. «Якщо гумористичні телепрограми підтримують Інтернет-сайти, їх обговорюють у пресі, то політичні партії можуть вкладати в такий проект мільйони доларів», - каже Дмитро Чекалкін.

Індивідуальні заробітки, звичайно, дещо скромніші. «Я коштую 100 тисяч, але як для вас - можу зробити і за тисячу», - цей поширений варіант торгу зустрічається і серед гумористів. Звісно, цифри замовникам можуть називати які завгодно, але до творців жартів грошей доходить значно менше, ніж хотілося б. У будь-якій справі є багато посередників.

Сьогодні часто телефонують люди, які пропонують свої послуги: «Хочемо писати жарти». У зв'язку із кризою таких пропозицій стає дедалі більше.

«Жартувати треба щиро, не заради матеріальної вигоди, а заради власних переконань, - резюмує Дмитро Чекалкін. - Як кажуть - те, що зроблене безкоштовно, - потім добре продається».


VIPи про Незалежність

В американців є свобода, у німців – пиво та бекон.
В французів ї висока мода, в англійців – кращій стадіон.
А українець пересічний у справі інший є  взірець –
Він має довгий, еластичний, ніде не бачений терпець”
Ян Таксюр

Пити чи не пити горілочку на честь незалежності країни? Питання не пусте: багато українців досі сприймають цей «червоний день» календаря як вихідний. За статистикою, тільки третина українців вважають День Незалежності справжнім святом. А чи збираються VІРи на гуляння цього дня і що думають про нашу національну вдачу?

Наша гордість – найтриваліший у світі терпець
Відомий гуморист і колишній дипломат Дмитро Чекалкін нинішній День Незалежнос­ті зустрічає в Одесі. В принципі, це приморське місто завжди позбавляє сумних думок, осо­бливо - пов'язаних із нашою батьківщиною. Як зазначає Чекалкін, це - хороший вислів: «Людина страждає рівно настільки, наскільки дозволяє собі страждати». Але гуляння в Оде­сі не буде, оскільки суто позитивних емоцій, пов'язаних із цим святом, сьогодні у Чекалкіна, на жаль, немає...

«Як українському дипломату мені доводилося розповідати іноземним бізнесменам про те, що в Україні - унікальний інвестиційний клімат. Як мовиться: Дипломат - це чесна людина, яку посилають брехати на користь своєї батьківщини". Єдине, в чому ми не брехали, то це в тому, що Україна - батьківщина найкрасивіших дівчат. Вони - наш головний козир для заманювання потенційних інвесторів» - Дмитро Чекалкін, гуморист.